Політичне життя України і зокрема Києва починає пожвавлюватися. Політичні партії, громадські організації, політики, активісти, і врешті решт суспільство готується до можливих виборів. “Каменярі-інфо” як завжди не стоять осторонь подій і починають цикл статей про політичне життя столиці України та регіонів. Наші читачі дізнаються про непрості стосунки всередині партій і громадських організацій, про їх підготовку до місцевих, парламентських та президентських виборів.

Відкриваємо ми наш цикл під назвою “Право на справедливість” з статті про непрості процеси всередині легендарного Народного Руху України. Партія, яка стояла на сторожі Незалежності з 1988 року, яка займалася розбудовою Держави з 1991 року, переживає знову непрості часи. Про це і йтиме мова в наступній статті.

18643701_1364644463618570_86199220_n

Сьогодні ми  стаємо свідками повзучого реваншу прислужників Москви, колишніх регіоналів. Нестримно, шляхом інтриг, розкручується маховик захоплення місцевого самоврядування в Україні колишніми членами злочинного угрупування ПР. Всі ми, як в страшному сні, знову бачимо звіриний оскал «бєзсмєртних банд тітушні» в Дніпрі та інших містах, які 9 травня жорстоко і цинічно, начебто десь в застінках Лугандонії, били ветеранів війни, які мужньо і самовіддано захищали Україну на східному фронті від московського агресора. Неспинно розгортається реванш колишніх прислужників окупанта, фактично по всіх напрямках. В цьому плані є досить показовими висловлювання начальника Генштабу РФ генерала Герасімова[2], де він стверджує: «…Акцент використовуваних методів протиборства зміщується у бік широкого застосування політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невоєнних заходів, реалізованих із залученням … протестного потенціалу населення. Усе це доповнюється військовими заходами прихованого характеру, у тому числі реалізацією заходів інформаційного протиборства і діями сил спеціальних операцій. До відкритого застосування сили … переходять тільки  на певному етапі, в основному для досягнення остаточного успіху в конфлікті». Чітко, однозначно і зрозуміло. Тож подивимося на приклад Народного Руху України як це реалізується на практиці саме в політичній сфері.

 

Передусим зауважимо, що наприкінці травня 2017 року відбудеться звітно-виборчий з’їзд НРУ, який має обрати нове керівництво партії. У принципі, справа буденна для демократичної партії, за декількома «але». По-перше, новообране керівництво партії буде виробляти стратегію і тактику поведінки Руху в майбутніх президентських і парламентських виборах, ‒ з ким і на яких засадах солідаризуватися і кому протистояти. Відповідно, зацікавленість певних сил у контролі над найдавнішою із існуючих партій зростає пропорційно наближенню часу «Х».

Щодо характеру можливого використання захопленої структури, то він може бути різним: як просування власних кандидатів під маскою НРУ, так і чисто інструментальним, але від того не менш важливим для результату виборів, ‒ поборення конкурентів за допомогою НРУ. Тобто, Рух виконає брудну роботу з дискредитації політичних опонентів у той час, коли самі замовники залишаться “білими і пухнастими”. До того ж необхідно чітко усвідомлювати, що об’єктом дискредитації стане не «Опоблок» і йому подібні виборчі проекти, а ліберально-демократичні або націоналістичні партії, типу Самопомочі або Правого сектору.

По-друге, в умовах гібридної війни Росії проти України і можливих сепаратних угод нинішньої влади з Кремлем, може виникнути потреба у легітимізації непопулярних рішень, а для цього авторитет «Руху» ‒ партії з найдавнішою і найславнішою історією ‒ підходить якнайкраще, його лише потрібно буде максимально посилити через фокус засобів масової інформації.

І найстрашніший для українців варіант – це використання агентурою Кремля легендарного Народного Руху, який виборов Незалежність України, саме проти української державності.

 «Кроти» риють підземні ходи

18678774_1364644466951903_1545392794_n

Від часу свого заснування і донині Рух є абсолютно відкритою політичною структурою, можна навіть сказати зразково демократичною. До НРУ може прийти будь-хто і матиме повне право реалізувати свої політичні цілі. Зрозуміло, що ці цілі мають узгоджуватися з основними цінностями, проголошеними  НРУ ще в 1989 році, зокрема такими як державна незалежність України, демократичний устрій суспільства і орієнтація на ринкову економічну систему. У той, уже достатньо далекий від нас час, політична відкритість Руху проголошувалась як альтернатива ленінському принципу «демократичного централізму», що лежав в основі структурної побудови Комуністичної партії, і, відповідно, тоталітарної системи СССР.

Звичайно, така відкритість породжувала масу неприємностей. До лав НРУ на зорі його створення увійшло багато людей, направлених за рознарядкою КПУ,  в доповнення до імплантованої кадебістської агентури, щоб здійснювати вплив на опозиційну організацію (чого вартий один тільки Олександр Лавринович). Але ентузіазм народних мас, викликаний появою самостійницької організації, тоді втопив цю спробу у переважаючій масі патріотів, що прийшли до Руху. Впродовж усієї історії Руху приплив таких «антитіл» спорадично повторювався. І лише глибоко національна природа партії дозволяла  переварювати чужорідні елементи або викидати їх геть.

Сьогодні подібна ситуація повторюється. Через різні олігархічні структури Москва вкотре намагається встановити контроль над різноманітними демократичними партіями, щоб за їх допомогою маніпулювати виборчим процесом, як вона сьогодні робить це по всьому світу, коли навіть США не стали винятком. Для прикладу наведу цитату зі статті «Труднощі зростання», опублікованої у респектабельному виданні «Український тиждень» № 13 (489) від 30 березня[3]. Автор тексту Роман  Малко стверджує, що «кротом» від олігархічного угрупування Василя Хмельницького у «Самопомочі» був Віктор Кривенко. «Члени «Самопомочі» наголошують, ‒ пише автор, ‒ що Кривенко навіть не приховував своєї мети  (на День Незалежності 2015 року він нібито казав Володимирові Гройсману, що, на жаль, не зміг повністю розвалити фракцію), розхитування тривало досить довго й природно завершилося скандалом під час голосування за зміни до Конституції, коли фракція позбулася аж п’яти своїх членів».

Від себе додам, що апогей атак на «Самопоміч» сягнув тоді, коли вона зайняла принципово державницьку позицію.

Звичка підкупом та силою заволодівати чужим майном є традиційною маркою групи Василя Хмельницького. Для увиразнення проблеми наведемо декілька прикладів, що стали вже публічним надбанням української реальності. Так відома журналістка, а нині депутат Верховної Ради України Тетяна Чорновол, що предметно займалася журналістським розслідуванням земельних афер Василя Хмельницького, у статті «Олігарх з насосної станції» стверджує, що вартість незаконно привласненого ним майна перевищує статки Рената Ахметова. Лише у Києві в пору управління містом Леоніда Черновецького, бізнес-імперія Василя Хмельницького під забудови отримала у власність «улюблені місця відпочинку киян – в урочищах Голосієво, Пирогово, Жукового та Козачого острова, Конча-Заспівського лісництва та Дачного лісництва… загалом понад 1 500 гектарів землі» («Українська правда» за 2 квітня 2010р.)[4].

Не гидує олігарх і політичним рейдерством, бо розуміє, що лише перебування у владі є реальною запорукою збереження привласненого народного майна, як, можливо, і власної свободи. Першим успішним проектом стало підпорядкування у 1997 році Партії Зелених України, (котра так і не відродилася). Тоді це був спільний проект встановлення контролю над парламентом разом з адміністрацією пріснопам’ятного Леоніда Кучми ‒ реального творця олігархічної системи в Україні.

Безсумнівно, – олігархічна система є соціальним паразитом,  що опутав Україну і вже десятиліття висмоктує з неї соки, фактично вона є головною перешкодою до повноцінного розвитку суспільства.

Проте, повернемось до ПР, Хмельницького і його протеже. Через якийсь час, після витурення із «Самопомічі», Віктор Кривенко як народний депутат запропонував співпрацю НРУ, а згодом був прийнятий до лав партії. Можна дискутувати, чи варто було так поблажливо ставитись до нього, до його реноме? Але демократична внутрішньопартійна природа зіграла з нами злий жарт, тепер він «один з нас». Правда, дуже скоро стало зрозумілим, що «співпраця» в його розумінні є продовженням того самого, чим він займався у «Самопомочі», ‒ підкупамм, погрозами, залякуванням, протиставленням одних партійців іншим, спробами захопити управління партією, щоб згодом використати НРУ в своїх цілях, далеких від того, для чого ця партія створювалася тяжкою і самовідданою працею, без перебільшення, – мільйонів українців.

Задекларувавши процес модернізації Руху, Кривенко із чисельною свитою своїх помічників поїхав по обласних організаціях. Однак, як стало очевидним, тепер сама модернізація цікавила його менш всього. Вся бурхлива діяльність «новорухівця» була спрямована зовсім в інший бік. Місцевим організаціям він пропонував «безмежне фінансування політичної діяльності», керівникам пропонував повне сприяння у реалізації їхніх «масштабних проектів». Там, де це не проходило, Кривенко під приводом омолодження партії, усував старе і непідкупне рухівське керівництво та впроваджував замість них своїх людей. А там, де і це не вдавалося, проводилися нелегітимні рейдерські конференції і якщо партійці починали протестували, то проти них фабрикувалися адвокатами рейдерів  кримінальні справи.

Навіть сам процес знайомства В. Кривенка із партійним апаратом  виказував загартованого рейдера. Коли він уперше заходив до якогось кабінету, щоб познайомитись із працівниками, то передусим питав, що їм особисто потрібно. Підкреслюючи, що це стосується особистих потреб, а не загальнонаціональних чи партійних інтересів. І клятвено обіцяв: посприяти, домогтись, реалізувати ці плани. Обіцяв максимально багато, але з пролонгованою умовою співпраці у внутрішньопартійній війні. І, звісно, у переважній більшості випадків реалізацію (оплату) такої співпраці після обрання його головою партії.

Провівши таку «титанічну» роботу та побувши при цьому членом Руху менше року, Кривенко раптово безапеляційно заявив, що хоче бути головою Руху.

Олігархічна система як інструмент гібридної війни Росії проти України

Родовими ознаками олігархічної системи є корупція, монополія, паразитування на бюджетних коштах, рейдерське захоплення чужої власності і т.д., і т.п., тобто все що виснажує, розкладає і руйнує країну до самих її основ. Але олігархічна система виснажує Україну не лише із середини, вона робить її вразливою із зовнішнього боку,  породжує загрози її національній безпеці. Бо олігархи, володіючи великими владними і економічними ресурсами, одночасно повністю позбавлені моральних гальм. Вони готові на будь-який переступ закону заради прибутку, а якщо починає «пахнути» великим прибутком, то немає такого злочину, якого вони не готові вчинити заради його отримання.

Зрозуміло, що Кремль не міг не скористатися такою нагодою. Власне, симбіоз Партії Регіонів і спецслужб Російської Федерації і був заснований саме на цьому принципі. Розпочавши таємну підготовку реінтеграції України до складу Російської імперії, Кремль розумів, що основною проблемою, яка може при цьому виникнути, буде спротив українського народу іноземній окупації. А народний гнів може стати гранично небезпечним  для окупанта, якщо отримає дієвий інструмент реалізації своїх намірів: Збройні Сили України. Тому одним із перших негласних завдань гібридної війни Росії проти України, ще задовго до анексії Криму, стало доведення до повної деградації української армії і оборонної промисловості. Реалізувати ці плани можна було лише через просування до керівництва цих структур прямої російської агентури. У 2010 році Кремлю за допомогою Донецького злочинного клану  вдається призначити на посаду генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» свого прямого агента Дмитра  Саламатіна, а вже з 2012 року він очолює Міністерство оборони України.

Згодом, під викривальним тиском політичної опозиції, щоб не втратити контроль над важливими українськими військово-промисловими інститутами, Москва робить рокіровку ‒ на зміну Саламатіну просуває на посаду міністра оборони України Павла Лєбєдєва.  За п’ять років управління міністерством оборони ці два персонажі довели обороноздатність країни до повної руйнації. Поразка української армії під Іловайськом і Дебальцевим у значній мірі була зумовлена діяльністю цих осіб. Зрозуміло, що Саламатін і Лєбєдєв діяли не самі, а лише як центральні фігури розгалуженої розвідувальної системи, що використовувала злочинну олігархічну систему як знаряддя втілення своїх антиукраїнських задумів.

А тепер, будьте уважні, придивимось до тих, хто в поті чола сприяв Саламатіну і Лєбєдєву руйнувати українську обороноздатність! Розпродувати бойову техніку, залишаючи на обліку лише мотлох. Відомий волонтер, президент «Благодійного фонду освітніх інновацій» Світлана Зварич у відкритому листі до керівництва Руху пише, що у часи президентства Януковича нинішній народний депутат В. Кривенко, у якості особливо довіреної особи П. Лєбєдєва, був радником ген. директора ДК “Укроборонпром” та радником ген. директора  ДК “Укрспецекспорт”. Вона наголошує, – всі названі вище державні структури  вели активну торгівлю військовою технікою та військовими розробками з країнами Африки та арабського світу. Однією із ключових осіб, уповноважених П. Лєбєдєвим, разом Д. Саламатіним, Д. Перегудовим та С. Бондарчуком на ведення справ щодо продажу військової техніки ДК “Укроборонпром” та військових розробок Національного космічного агенства, зокрема, через ДК “Укрспецекспорт” з арабськими та африканськими країнами був саме В. Кривенко.»

Скажи мені, хто твої друзі, і я скажу хто є ти. А найближчими друзями В.Кривенка є найзапекліші вороги України. Чому? Окрім цієї темної сторони біографії Кривенка пані Зварич наголошує ще на одній: «Крім того, звертаємо увагу ще на таку “героїчну” сторінку члена проводу НРУ, народного депутата В. Кривенка.

В. Кривенко – керівник Національного проекту “Технополіс”. Керівником його призначив В.Каськів, голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, яке, як сказав Аваков, через “національні проекти” поцупило 2 млрд. грн. НП “Технополіс” – спільний проект олігарха-регіонала В. Хмельницького і В. Януковича. Під НП “Технополіс” цими ж членами “Сім’ї” був створений банк “Фінростбанк”, ‒ кредити під держгарантії. Янукович утік. Каськів утік. Банк “лопнув”. Гроші зникли. В. Кривенко залишився і, спекулюючи на своєму членстві у НРУ, в угоду своїм колишнім керівникам-регіоналам знищує створене під час війни оборонне підприємство, разом з рейдерами блокує виробництво військової техніки.»

Гадаю, що серед моїх читачів немає наївних дурників, які не розуміють характеру цих спільних дій названих осіб. У карному кодексі це називається створення «організованого злочинного угрупування». Злочинного союзу, що не лише розкрадає народне добро, але цілеспрямовано працює проти українського народу.

Не менш показовим є нинішнє ставлення олігархічної групи Василя Хмельницького і Віктора Кривенка до проблем обороноздатності України. Світлана Зварич описує рейдерське захоплення ТОВ «Інженерна група «Арей»: «З вересня 2016 року Службою безпеки України розслідується кримінальне провадження   № 22016000000000336 за ст. 113, ч. 5 ст. 191 КК України – ГСУ СБ України за фактами знищення устаткування та демонтажу цехів ПрАТ «АТЕК», яке здійснюється А. Нагребельним, Л. Ільєнко, М. Шейгас, О. Онищуком, С. Підлісним, П. Гавричем, які називають себе “адміністрацією ПрАТ “АТЕК”. Потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано ТОВ «Інженерна група «Арей».

ТОВ «Інженерна група «Арей» здійснює розробки нових зразків бронетехніки. Розробки важкої БМП та танку з виносним озброєнням («Тірекс») увійшли до державного оборонного замовлення на 2017 рік.».

«З часу захоплення ТОВ «Інженерна група «Арей» минуло 5 місяців. Підприємство не працює. Викрадено штурмову машину (танк). Зірвані визначальні відомчі випробування БКМ. За цей період практично повністю розграбовано устаткування нашого підприємства, знищені цехи. І це під час війни!

До захоплення “Інженерної Групи “Арей” безпосередньо причетний член Проводу НРУ, народний депутат Віктор Кривенко.»

(Про характеристики танка «Тірекс» можна довідатись більше, забивши його назву в пошукову систем «google.com.ua»)

Тобто перед нами відверте безкарне продовження політики руйнування обороноздатності України. Пані Зварич відкрито стверджує, що названа вище група осіб є одним із щупальців синдикату В. Хмельницького. А Кривенко відповідає в ній за функцію прикриття. Використовуючи мандат народного депутата України, намагається заблокувати роботу правоохоронних органів щодо цих відверто злочинних дій.

Ухвалення державного бюджету України – чи не найголовніша подія у житті депутата. Адже саме тоді чимало народних обранців починають виконувати свою головну функцію – лобіювати інтереси своїх спонсорів. Не пас задніх в цьому і Віктор Кривенко. Як виявив у своєму журналістському розслідуванні Олександр Гуменюк в програмі Слідство-ІНФО на Громадському ТВ[5] Кривенко був активним учасником корупційної оборудки із дерибану майже 200 млн. грн. бюджетних коштів виділених на охорону здоров’я на користь структури, де він  був членом наглядової ради, а саме ВАТ “АТ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ РАДІОТЕХНІЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ”, засновника компанії «Радмір. Якщо  пильніше придивилися до «Радміру» то виясниться, що засновниками є ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АТ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ РАДІОТЕХНІЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ» та фізична особа, ЯРОЩУК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ. Чоловік з ідентичними прізвищем іменем та по-батькові у четвертому скликанні парламенту був помічником нардепа-регіонала Василя Хмельницького. Пізніше він самостійно двічі обирався від Партії регіонів. Його фірма «Науково-дослідний інститут» обслуговувалась у банку «Хрещатик» зі сфери впливу того ж олігарха Хмельницького.

Якщо перераховувати усі діяння В.Кривенка, то цей текст перетвориться у багатотомну кримінальну справу, але це вже компетенція Служби Безпеки України та Генеральної прокуратури України, і, безсумнівно, суду та справедливого покарання за вчинені злочини.

Та не встиг я дописати цей рядок, як наш «герой» сотворив новий подвиг, саме як народний депутат України. Виявляється Віктор Кривенко проти санкцій Януковичу і його команді, тому за них і … не голосував[6]. Не стоїть позначка “відсутній”-  хоч можна було б поважну причину відсутності придумати. А ось так нахабно: був присутній – і не голосував.

Саме завдяки цьому і стає зрозумілим чому саме 31 серпня 2015 року В.Кривенко і його колега по парламенту і членству в НРУ П.Кишкар голосували за зміну Конституції на користь сепаратистам[7]. Також завдяки їм було провалено підтримку Народним Рухом: блокади торгівлі на крові (а П.Кишкар у Краматорську ще й виступив на мітингу проти блокади). За їх активного сприяння до РУХу затягуються  дискредитовані співпрацею із злочинним режимом Януковича персонажі[8] (наприклад, Дмитро Пономарчук, що був прес-секретарем Януковича[9]). Як виявилося Кривенка активно підтримує і керівник Апарату ЦП НРУ Косарчук Віктор Петрович, що прийшов начебто із ВКРМ Майдан, а насправді є офіційно люстрованим[10] генералом-податківцем, котрий досягнув піку своєї кар’єри у міністерствах втікачів-корупціонерів[11] Олександра Клименка і Юрія Колобова – спільників Януковича. Кривенко також знайшов надійну підтримку і у протеже  Віктора Косарчука – керівника Житомирського Руху Олега Лагнюка, котрий 3 листопада 2004 року в якості заступника керівника обласного штабу Віктора Януковича з питань пропаганди та ідеології на прес-конференції заявив про підтримку у другому турі президентських виборів провладного кандидата В. Януковича Житомирською обласною організацією НРУ.[12] Невідомим залишається тільки одне питання, а навіщо рухівцям такі депутати?

18685466_1364673740282309_2008389945_n

Гадаю, що якби про це якимось містичним чином взнали засновники Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл або Михайло Горинь, то вони в гробу перевернулись ‒ і відмовились бути рухівцями.

Сьогодні для справжніх рухівців питання постає руба: або ми здатні подолати цей олігархічний виклик, або поставити на Народному Рухові України жирну крапку. Бо зрозуміло, що за умови підпорядкування його В.Кривенку або якомусь його сірому кардиналу (типу В.Хмельницького), Рух як національно-демократична, патріотична партія зникне, а на його місці постане потворна псевдо-партія. І, що найогидніше, Рух стане асоціюватися не лише із продажністю та корумпованістю, але і з сепаратизмом. Скажемо: прямо – зрадою України. 

Тарас Лютий

 

[1] Рейдер (англ. raider — нальотчик; нападник; загарбник)

[2] Гєрасімов В. Цєнность наукі в прєдвідіеіі: http://vpk-news.ru/articles/14632

[3] http://tyzhden.ua/Politics/188852

[4] http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/2/4904510/

[5] https://hromadske.ua/posts/derzhbyudzhet-dlya-svoyikh

[6] http://ru.espreso.tv/news/2017/05/18/kto_ne_golosoval_za_sankcyy_protyv_yanukovycha_y_quotsemyquot_spysok

[7] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=3462

[8] https://www.youtube.com/watch?v=1OL_wAvkAFY&index=1&list=PL_7kofV6sT8OPQtyl0OkHDEpO-gtjeWwE

[9] http://kp.ua/politics/220927-dmytro-ponamarchuk-rukovodytel-press-tsentra-kandydata-v-prezydenty-vyktora-yanukovycha-ya-ne-yzobrazhal-besprystrastnost

[10] http://lustration.minjust.gov.ua/register

[11] http://prokurorska-pravda.today/article/myi-tam-gde-bablo-generalyi-sbu-shnyih-vojsk-i-konkurs-dlya-lohov/

[12] http://www.1.zt.ua/themes/rizne/oleg-lagnyuk-yakiy-predstavlyav-shtab-yanukovicha-teper-ocholit-praviy-sektor.html

 

Advertisements

20110708163750

Біглий екс-президент України Віктор Федорович Янукович братиме участь у судовому засіданні по справі екс-беркутівців, яке було перенесено на 28 листопада 2016 року на 13 год за київським часом. Про це повідомив сам Віктор Янукович на короткій зустрічі з пресою в Ростові, в залі місцевого суду. Також він анонсував брифінг, який заплановано на 18 годину. І наголосив, що виходитиме до преси після кожного судового засідання.

Ситуацію, яка склалася з непривезенням обвинувачених екс-беркутівців на судове засідання Янукович назвав “провокацією Правого Сектору”. Адвокати ж Януковича підготували заяву про злочин до Генпрокуратури України.

1393064758_640x3611392883419_img_9155BgWqIiDCIAEBF9P

Нагадаємо, що Янукович Віктор Федорович був Президентом України з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року. Після розстрілів 18-20 лютого на Майдані Незалежності в Києві біля ста учасників Революції Гідності, втік з України і досі переховується в Росії, в Ростові на Дону. Оголошений в розшук за злочини проти України. Заявив про згоду 26 листопада дати покази у справі п’ятьох екс-беркутівців у справі по розстрілам Небесної Сотні. Однак в зв’язку з недоставкою обвинувачених екс-беркутівців до суду, засідання було перенесено на 28 листопада на 13 год.


Біглий екс-Президент України Віктор Янукович прибув до Ростову на Дону для дачі показів за допомогою відеоконференції показів у справі екс-беркутівців. Судове засідання розпочалося. В Святошинський суд не прибули екс-беркутівці, які заблоковані в Лукянівському СІЗО. Пряму трансляцію ведуть провідні телеканали. Наш сайт дає вам змогу дивитися цю подію наживо!

14.00 Судове засідання переноситься на 28 листопада на 13 год. За згодою обох сторін. Віктор Янукович говорить українською мовою. Заявив, що буде присутнім на судовому засіданні. Судове засідання оголошено закритим. Адвокати Януковича оголосили протест. Подали заяву про скоєння злочину.

13.50 Суд поновив засідання. Вирішується можливість переносу засідання та допиту свідків

13.48 Група активістів “Вільних людей”, “Правого Сектора” з самого ранку пікетують виїзд з Лукянівського СІЗО. Не випускають підозрюваних екс-беркутівців до Святошинського суду.

13.28 Станом на цю годину Святошинський суд взяв перерву на 20 хвилин. Вирішуватимуть питання про перенесення судового засідання на 28 листопада. Захист Віктора Януковича і він сам наполягають на допиті саме сьогодні.

 

 

 


img_20161121_190107

21 листопада Україна відзначила День Свободи та Гідності. Свято започатковане на честь початку Помаранчевої Революції 2004 року, та Революції Гідності 2013-2014 рр. Вже третій рік на Майдані збираються учасники тих історичних подій. І цього разу представники націоналістичних партій та громадських організацій, учасники АТО, просто небайдужі громадяни традиційно зібралися на Віче на столичному Майдані Незалежності. І традиційно не пройшло без сутичок. Поліція намагалася перешкодити активістам принести з Європейської площі революційні шини, щоб запалити їх біля стели на спогад про події Євромайдану. Під час кількох масових сутичок постраждало кілька активістів, і все ж шини, незважаючи на спротив спецпідрозділів МВС, запалали на Віче.

Після мітингу колона з Майдану рушили на пл.Льва Толстого, де спробували взяти штурмом офіс одіозного політика, кума Владіміра Путіна , Віктора Медведчука. Після побиття вікон, було розгромлено офіс дочірнього банку “Сбєрбанка Росії”.

img_20161121_203428img_20161121_203637img_20161121_204849

Активісти повернулися на Майдан, де з ланкою вимог виступив Микола Коханівський: “Я звертаюсь до Порошенка, до Авакова, до Турчинова.
– Близько 50 наших добровольців, активістів, націоналістів знаходяться за гратами. До 1 грудня ви маєте відпустити їх, інакше ми знову зберемося тут, 1 грудня, коли були перші бої на Банковій.
– Виводьте Кучму та Медведчука з переговорного процесу. Вони вороги. Це вони агенти Кремля, а не ми. Почуйте, інакше наступного разу погроми будуть жорсткішими.

Ми чекаємо до 1 грудня.”


IMG_1552

21 листопада ми відзначаємо початок двох подій, які змінили світогляд українців – Помаранчева Революція та Революція Гідності. І справа не в зміні політичних лідерів і систем. Справа в зміні у свідомості українців, які змогли прокинутися від сну.Два рази були спроби обдурити пересічного українця. Спочатку кинути на виборах 2004 року, потім різними “меморандумами” між опозицією і постреволюційною владою. Розчаруванням а потім результатами виборів в 2010 році. Чаша терпіння переповнилася 21 листопада 2013 року, коли народ кинули, відмінивши прагнення жити по людськи.

А вилилася ця чаша в ніч з 29 до 30 листопада 2013 року, коли спецрота “Беркут” жорстоко розігнала мирний Євромайдан. Після цього почався відлік нової України. України, яка перейшла межу терпіння знущань над власним народом.

Минуло вже три роки, та ще не виявлені ті, хто розстрілював Небесну Сотню. Багато питань до проведення АТО на Сході України. Незмінним залишається одне. Сила Духу Нації, який ніхто не зможе знищити, ні кийками, ні водометами, ні танками, ні кулями! СЛАВА НАЦІЇ!!!


Republican U.S. presidential candidate Donald Trump gives a thumbs up as he addresses supporters after being declared by the television networks as the winner in the Nevada Repulican caucuses at his caucus night rally in Las Vegas

США обрали нового Президента,яким став 70-ти річний мільярдер,республіканець Дональд Трамп. За попередніми даними він набрав 276 голосів виборщиків. Його найголовніша опонент, демократ Гілларі Клінтон набрала лише 218 голосів виборщиків. 

92_main

Стаття Друга Конституції передбачає, що Президент і Віце-Президент Сполучених Штатів повинні бути природженими громадянами США, принаймні 35-річного віку, і жити в країні протягом не менш ніж 14-ти років. Кандидати в президенти найчастіше висуваються від однієї з різних політичних партій США, і в цьому випадку кожна зі сторін розробляє метод (наприклад, праймеріз), щоб вибрати того, хто, на думку партії, найкраще підходить для висунення на цю посаду. Традиційно, праймеріз — це непрямі вибори, в яких виборці голосують за делегата, який зобов’язується підтримати певного кандидата. Члени партії офіційно номінують кандидата для висунення від імені партії. Загальні вибори в листопаді також є непрямими, коли виборці голосують за членів Колегії виборників; ці виборники, своєю чергою, безпосередньо обирають президента і віце-президента.

1404373166_obama_650x410

Чинний президент — демократ і колишній сенатор від Іллінойсу Барак Обама — не має права переобиратися на третій термін через обмеження, накладені Двадцять другою поправкою до Конституції; відповідно до розділу 1 Двадцятої поправки, його термін закінчується о 12:00 EST 20 січня 2017 року.

 

Дональд Джон Трамп (англ. Donald John Trump; нар. 14 червня 1946, Нью-Йорк) — американський підприємець, обраний 45-м президентом США, власник однієї з найбільших будівельних компаній США, продюсер та телеведучий. 16 червня 2015року Дональд Трамп оголосив про те, що вступає в боротьбу за посаду Президента США в 2016 році.

Народився у заможній сім’ї власника будівельних компаній Фреда Трампа, після закінчення університету працював у компанії батька, пізніше розбудовував свою власну компанію. З часом створив одну з найуспішніших будівельних компаній, побудував будинки у престижних районах Нью-Йорка та інших американських міст. Також є власником транспортної компанії та низки казино у США.

Негаразди у приватному житті та успіх у бізнесі зробили Трампа одією з найвідоміших особистостей США. Заснував свою власну розважальну програму у реальному часі «Кандидат», де сам брав участь як ведучий. Був одружений тричі, має п’ятеро дітей, троє з яких теж працюють у його компанії.

donald_drumpf

На кіноекрані Трампа можна побачити зокрема в епізодичній ролі в фільмі Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку, коли Кевін вперше заходить до готелю.

Світ почав реагувати на перемогу скандального політика. Реакція неоднозначна, адже заяви Трампа про його симпатію Президенту РФ Владіміру Путіну викликали скандал в політичному міжнародному середовищі.  Так в Німеччині Міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр вважає, що перемога Дональда Трампа на президентських виборах зробить зовнішню політику США менш передбачуваною. “Ми не знаємо, як правитиме Дональд Трамп”, – заявив німецький міністр у середу, 9 листопада, слова якого наводить агенція dpa.

36321435_303

“Ми маємо очікувати, що американська зовнішня політика найближчим часом стане для нас менш передбачуваною, і що США будуть більш схильні приймати рішення самостійно”, – вважає Штайнмаєр. На його думку, у відносинах із США тепер “багато що ускладниться”.  

Водночас Штайнмаєр висловив сподівання, що “великих змін у міжнародній політиці не буде”. У світі залишається чимало животрепетних питань, тож федеральний уряд прагнутиме діалогу з новим очільником США, наголосив міністр.

За словами Штайнмаєра, багато німців очікували іншого результату виборів у США. “Але ми маємо визнати результат і визнаємо його”, – сказав він. На думку німецького міністра, важливим завданням Трампа тепер буде “засипати глибокі рови, які виникли в американському суспільстві”.

Putin-i-Tramp.jpg

Британська Times шукає російський слід у перемозі Дональда Трампа.

“Як Путін міг виграти перегони за місце у Білому домі”, – під таким заголовком вийшла стаття оглядача видання Роджера Бойеса.

Оглядач пише, що від самого початку перегонів у США, ніхто з оточення російського президента “і подумати не міг”, що кандидатом від Республіканської партії стане Дональд Трамп. Проте, після партійного з’їзду все змінилося.

Російські спецслужби бачили пана Трампа як найбільш зручного кандидата для Москви. Адже він виступав за зняття анти-російських санкцій, висловлювався проти ядерної угоди з Іраном та виражав скептицизм щодо посилення колективної безпеки НАТО, каже оглядач.

“Головним є те, що Путіну сподобалися лестощі Трампа, щодо ‘великого лідера’, та байдужість магната до поведінки Росії в Україні та Сирії”, – каже пан Бойес.

Тож, у “Кремлі підрахували”, що замість того, щоб “наробити безладу” в цих американських виборах, їх зможуть виграти, каже автор.

Проте, навряд чи бізнесмен стане для Кремля “безпроблемним” американським президентом, попереджає оглядач Times та водночас додає, що раніше Москві вдавалося знаходити спільну мову з не менш “непередбачуваними лідерами”, на кшталт Уго Чавеса та Сільвіо Берлусконі.

Україна також почала реагувати на перемогу Трампа. 

Посол України в США Валерій Чалий пояснив, що зміниться у політиці Вашингтона для України після ймовірної перемоги на президентських виборах кандидата від республіканців Дональда Трампа.

Про це він розповів в коментарі одному з українських телеканалів.

Що важливо зараз для нас – не втрачати темп в найближчі місяці. У нас багато питань, які потрібно розглянути для України в Конгресі. І ми вже знаємо, хоча треба ще дочекатися офіційного результату, що всі ті конгресмени і сенатори, і республіканці, і демократи, які чітко висловлювалися в підтримку України, зараз перемагають у своїх округах,
– наголосив Чалий.

Посол запевнив, що зовнішня політика США не змінюється кардинально навіть зі зміною президента.

“Тому від того, хто буде в Білому домі, буде залежати багато питань нашого двостороннього співробітництва”, – додав він.

 

 


 

14590258_1112558685460727_1754378637940442356_nОприлюднення таких довгоочікуваних електронних декларацій про доходи українських можновладців різної категорії ввело в шок більшість пересічних українців. Створення електронної системи декларування статків та майна людей,які перебувають у владі мала зробити відкритими доходи тих, кого українці обирають до влади. А схоже це може стати причиною як не нової революції, то перевиборів до всіх органів влади. І перевибори це мабуть найкраще, що може бути в даному випадку.

Вчитуючись в кожну цифру декларації, особливо ті, де кількість нулів сягає шести-і таких цифр безліч, ловиш себе на думці, що і справді нам не потрібні кредити МВФ, і не потрібні додаткові транші, кредити, допомоги. Україна маючи таку кількість готівки в стані забезпечити самих кредиторів. Але це жартуючи. А от тим, хто отримує мінімальну пенсію 1000 гривень в місяць зараз не до жартів. Багато питань до власників дорогих колекцій годинників, автівок, будинків. І якщо з Президентом України Петром Порошенко все зрозуміло:бізнес, Рошен і т.д. То до багатьох інших питання є. І питання від кількох десятків мільйонів українців.

Бурно на все це відреагували соцмережі. Востаннє такий бум повідомлень на одну тему був під час Революції Гідності. Користувачі соцмереж обурені незличенною кількістю коштовних годинників, коштовностей, квартир, приватних будинків, мільйонами готівки грошей в різних валютах світу, Святими мощами та приватними Церквами, які мають деякі з можновладців.

Загальна думка в соцмережах поки не є революційною, як це було скажімо в 2004, та в 2013-2014 рр. Але натяки, а місцями і відкритий збір коштів на новий Майдан в соцмережах є.

14732362_1584829061543194_8740714651073643919_n

А ще користувачі задають питання, як от в фейсбуці. Користувач Анатолій Яворський питає:”Про гроші. Я ще можу зрозуміти, ЧОМУ вони зберігають гроші готівкою – бо більше довірять трилітровим банкам, а не банкам… Але ДЕ вони зберігають ті гори готівки? У шафах? Підвалах? На вокзалах у камерах схову… ДЕ???”

Olena Oliinyk констатує факт: “Багато хто на фейсбуці не знає, як далі жити після побачених декларацій чиновників, які, маючи зарплату 10-15 тис грн, задекларували ролекси, брюлики, млн $ та купу всього іншого. Друзі, дуже просто: НЕ ЗАЗДРИТИ. Це все крадене і здобуте на крові людей. 4й Президент України мав ще й не такі статки і чим все закінчилось

“Наступний парламент мав би конфіскувати усі статки декларантів, що з’явилися між 2013 та 2016 роками.Примножувати статки на крові, революції та війні це мерзенний злочин. Інакше до декларантів у двері постукає Коліівщина.” – вважає депутат Київміськради, свободівець Юрій Сиротюк.

Julia Bogdan пише: “Когда у нас будут понтоваться (хвастаться) друг перед другом не яйцами Фаберже и крутыми часами, а количеством спасённых детей, требующих лечения, количеством купленных протезов и тепловизоров, качеством проведённых в жизнь законов или разработанных законопроектов. Количеством созданных рабочих мест и уровнем зарплаты своим работникам. Когда поменяются ценности и восхищаться будут другим, тогда и деньги получат другое направление . Я против тайной благотворительности, она для почти святых или замаливающих грехи , а остальных пусть хотяб хвастовство мотивирует. Предлагаю флеш моб хвастиков, что я сделал для страны! Давайте введём это в моду. А новые авто, большие дома в 1000м.кв., дорогие часы и коллекционные вина в нищей воюющей стране рассматривать как моветон, отсутствие вкуса и совести, а также жлобство.
Допис від Сергія Якимчука: “
Люди а ви замітили, що дата останнього дня Е-Декларування збіглася з часом святкування того “Хеллоувіна”? Того самого дня коли всяка нечисть вилазить на Світ Божий?
Совпадєніє?”
14900530_327713917604527_2802750783880544504_n

А що ж політики? Яка їх реакція? Олег Ляшко, який задекларував свої вила, велотренажер, гроші, квартири тощо написав на своїй сторінці в фейсбуці:”Декларації – важливий крок для очищення і перезавантаження суспільства. Але не може бути острівка чесності в морі безчестя. Не може бути чесного чиновника, коли виборець продає голос за 500 гривень, коли підприємець не платить податки. Тож наступний крок – нульова декларація для всіх громадян.

Чесність для мене – на першому місці. Тому я не буду, як дехто, вдавати з себе бідну церковну мишу, щоб сподобатися виборцям. За останні 10 років я офіційно заробив близько 1,2 млн дол, з яких чесно сплатив податки. Можу відзвітувати про походження кожної копійки. Тож не бачу потреби щось приховувати в декларації.

Хочемо чесне суспільство – треба починати з себе”

Генпрокурор України Юрій Луценко· не коментуючи свою вельми привабливу декларацію написав: “Нагадую народним депутатам В. Богуслаєву, А. Гіршфельду, М. Матіос, С. Клюєву, О. Оніщенку, І. Шкірі, Ю. Шухевичу, про те, що вчора завершився термін подання е- декларацій. У разі подання ваших е-декларацій у найближчий час наступить відповідальність адміністративна – штраф.  Якщо ні – за умисне неподання е-декларації передбачено кримінальну відповідальність, а саме – від 150 до 240 год громадських робіт, або ж позбавлення волі до 2 років з позбавленням права займати посади до 3 років.”

І отримав відповідь соратника Олега Ляшко, нардепа фракції Ляшка,  Андрій Лозовий:  “Знайшли найстрашнішого злочинця!

Цікаво, що робиться в головах людей, які лютого корупціонера побачили у …(приготуйтесь!) Юрії-Богданові Шухевичі.

У Шухевичі, який відсидівши при совітах 38 років за своє прізвище і незламність українського духу, 100%-во втратив зір, і лише у 83-річному віці нарешті став народним депутатом.

Ще б звинувачення були об’єктивні, то інша справа, а так – пшик. Лише демонструють свою безграмотність.

У нас дивна країна, де “експертами” виступають персонажі, які законів-то не читають, але разом з тим когось звинувачують у їх порушенні.

В унісон з горе-експертами висловлюється і …(вдумайтесь!) Генеральний прокурор.

Отже, згідно чинного закону електронну декларацію потрібно заповнювати ОСОБИСТО. А як це може зробити повністю незрячий Шухевич?.. Тобто є недоліки законодавства, які слід виправити. І винен у цьому точно не Юрій-Богдан Романович.

Перекладаючи з мови Луценка на юридичну, якби хтось з дозволу пана Юрія заповнив би його е-декларацію замість нього (як, скажімо, на цьому фото, де те, що хотів записати Шухевич, записує замість нього Олег Ляшко), то це було б якраз порушенням законодавства, а не навпаки.

Певен, Юрію Віталійовичу варто було б вибачитись перед Героєм України Юрієм Шухевичем, якого він безпідставно звинуватив і записав в один ряд з, прости Господи, Клюєвим і Онищенком. Дивує, що не мало притомних, здавалося б людей, ведеться на звинувачення (!) у корупції (!) Юрія (!) Шухевича (!). Ви хоч розумієте, кого в корупціонери записали, грамотєї? Не соромно?..

Розруха в головах.”

 11225277_1827516840817669_9104118156657437861_n

 

IMG_1868

24 .10.2016 року  відбулося засідання Редакційної Ради бюлетеня “Каменярі -інфо”. На засіданні було прийнято ряд рішень пов’язаних з реформуванням і ребрендінгом видання. Публікуємо витяг з протоколу засідання.

                    ВИПИСКА З ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ     

     РЕДАКЦІЙНОЇ РАДИ БЮЛЕТЕНЮ «КАМЕНЯРІ-ІНФО» № 1 від 24.10.2016р.

Були присутні: Члени редакційної ради бюлетеню «Каменярі-інфо».

Обговорювали: питання, пов’язані з реформуванням структури редакції бюлетеню «Каменярі-інфо».

Постановили:

Бюлетень «Каменярі-інфо» є вітчизняним науково-популярним інформаційним виданням, призначеним для широкого кола читачів.

Програмні цілі видання: донесення до широких верств населення об’єктивної інформації про події в суспільно-політичному та історично-культурному середовищі України, сприяння розвитку науки і освіти та захисту прав людини.

В зв’язку з реформуванням структури редакції було прийнято ряд важливих рішень, які  в майбутньому мають вдосконалити комунікацію між читачем та редакцією, вийти на новий сучасний рівень подачі новин, розширити редакційну структуру за рахунок створення нових відділів,удосконалити форму подачі новин на офіційному сайті бюлетеню.

Зміна редакційної ради має зробити бюлетень «Каменярі-інфо» більш популярним, розширити цільову аудиторію, донести до нашого читача об’єктивну та неупереджену інформацію про актуальні події в Україні та світі.

 Засновник та головний редактор  Литвиненко К.А.

26.10.2016р.                                                                     


14 жовтня в Україні відсвяткували День Захисника Вітчизни. Святкували гучно, велелюдними маршами центром столиці. В парку Шевченко вдень традиційно зібралися прихильники ВО “Свобода” та представники інших націоналістичних партій та організацій.

img_20161014_165505 img_20161014_164723

На Віче зібралося десятки тисяч людей, які по закінченню виступів політиків, сформованою колоною з націоналістичними гаслами пройшли центральною вулицею столиці Хрещатик, майданом Незалежності, де було встановлено великі фотографії бійців АТО.

img_20161014_165441

img_20161014_172739

img_20161014_172725

У марші брали участь політики, громадські діячі, учасники АТО, ветерани УПА. Захід завершився на Михайлівській площі концертом легендарного гурту “Кому Вниз”.

img_20161014_171729

img_20161014_171539

img_20161014_174343

img_20161014_174401

Ввечері, цього ж святкового дня, Печерськом пройшов ще один захід, смолоскипний марш Нації, організований Цивільним Корпусом “Азов”, за участю ДУК, ПС та ще ряда націоналістичних організацій.

14581337_1339225746117493_8162262714559863166_n

14642145_1339225742784160_4299142870351257909_n

14729242_1339225749450826_2127128482147148834_n

Марш пройшов по вул. Грушевського, де біля стадіону ім. В.Лобановського десятки тисяч учасників схилили голови і вшанували пам’ять перших загиблих учасників Революції Гідності. Саме на цьому місці було вбито Михайла Жізневського та Романа Сеника – перших жертв боїв на Грушевського.

14572237_1339225939450807_7099831442799307533_n

14671307_1339225839450817_3981642920039006266_n

14729218_1339225879450813_7401952866572330803_n

Далі колона рушила на Майдан Незалежності. Марш завершився на Софіївській площі виступом учасників АТО лідерів АЗОВА.


14670860_1332981893408545_9140206972505818179_n

      Шановні друзі і колеги-журналісти бюлетеня “Каменярі-Інфо”.

14 жовтня 2016 року ми святкуємо 74 річницю створення УПА, свято Козацтва,день Українського війська та свято Покрова Пресвятої Богородиці.

Запрошую всіх на традиційні заходи, які ми відвідуємо і висвітлюємо вже 8 років. Велике Віче присвячене 25-річчю ВО “Свобода” та УПА,розпочнеться о 15 год в Києві, в парку ім.Т.Г.Шевченко.  По закінченню відбудеться традиційний Марш Слави Героїв за маршрутом Парк Шевченко-бульвар Шевченко-Хрещатик.Після Маршу Слави Героїв відбудеться святковий концерт легендарного рок-гурту “Кому Вниз”.

im_5952632c4967d79d1307251bca5c92ac

О 18 год з території музею “Участі України у другій  Світовій війні” від пам’ятника Батьківщині Матері  розпочнеться Марш Нації-Марш Нескорених за участю полка спецпризначення Національної Гвардії України “Азов”, Цивільного Корпусу “Азов”, ДУК, С14. Марш пройде під гаслами:

“Сьогодні ми кажемо «Ні!» пораженству і капітуляції!
Війна за Україну повинна завершитись нашою перемогою!
Ми кажемо «Ні!» владі, котра закралась!
У країні час навести порядок!
Капітуляція – вибір влади, а не твій!”

Шановні друзі та подруги, зустрічаємось в цей день на заходах, щоб поспілкуватися в неформальній обстановці і узгодити подальшу роботу. Всі подробиці при зустрічі. Приходьте обов’язково!

До зустрічі на барикадах! )))

Слава Нації!